Розвиток української артилерії, її люди, технології та досвід великої війни
Артилерію часто називають «богом війни». За цим висловом стоїть складна система, у якій сама гармата - лише один елемент. Потрібні боєприпаси, розвідка, зв’язок, програмне забезпечення, ремонт, логістика та підготовлені розрахунки. Українська артилерія пройшла шлях від гармат козацького війська до радянської спадщини, західних гаубиць, власної 155-міліметрової «Богдани» та цифрової взаємодії з безпілотниками.
1. Козацька артилерія: традиція, що мала власну організацію
Артилерія на українських землях з’явилася задовго до формування козацької держави. Гарматну справу розвивали міста, фортеці та військові формування. У Львові гармати відливали вже в пізньому середньовіччі, а з поширенням вогнепальної зброї артилерія поступово стала невід’ємною частиною оборони міст і ведення війни.
Козацьке військо використовувало гармати щонайменше з кінця XVI століття. У період Національно-визвольної війни середини XVII століття артилерія стала важливим складником війська Богдана Хмельницького. Вона застосовувалася під час облог, оборони укріплень і польових кампаній. Козацька артилерія не була однорідним парком сучасного типу: гармати відрізнялися калібрами, конструкцією, походженням і станом, а частина озброєння надходила як трофеї або закуповувалася за кордоном.
За Гетьманщини артилерія перетворилася на окрему організовану сферу військового управління. Існували посади й структури, відповідальні за гармати, порох, боєприпаси, транспортування та обслуговування. Дослідження історика Олексія Сокирка показують, що артилерійський парк Лівобережної Гетьманщини у XVIII столітті налічував сотні гармат і мортир, але мав проблеми зі стандартизацією, фінансуванням, ремонтом і бойовою готовністю. Наявність гармат у реєстрі ще не означала, що кожна з них була справною.
Історія козацької артилерії - це не пряма технологічна лінія до сучасних САУ. Між ними лежать століття змін у металургії, механіці, вибухових речовинах, транспорті й військовій організації. Проте є спільна риса: ефективність артилерії завжди залежала не лише від гармати, а й від людей та системи забезпечення навколо неї. Історичний контекст докладніше розкриває наукова праця Олексія Сокирка про артилерію козацької держави.
Гармата, гаубиця, міномет: у чому різниця?
Це різні типи артилерійських систем, що відрізняються конструкцією та характером траєкторії снаряда. Гармати традиційно мають довший ствол і працюють із настильнішою траєкторією; гаубиці поєднують можливість стрільби під різними кутами підвищення; міномети призначені переважно для навісної стрільби під великими кутами. У сучасних системах межі між класичними типами частково розмилися.
2. Радянська спадщина та артилерія незалежної України
Після відновлення незалежності Україна успадкувала значний парк артилерійського озброєння Радянського Союзу. До нього входили самохідні та причіпні гармати й гаубиці, реактивні системи залпового вогню, тактичні ракетні комплекси, склади боєприпасів, ремонтні підприємства та навчальна інфраструктура.
Серед самохідної артилерії були 122-мм 2С1 «Гвоздика», 152-мм 2С3 «Акація», 2С5 «Гіацинт-С» і 2С19 «Мста-С», а також важка 203-мм 2С7 «Піон». Причіпну артилерію представляли, зокрема, 122-мм Д-30 і 152-мм Д-20, 2А36 «Гіацинт-Б» та 2А65 «Мста-Б».
Реактивний компонент включав БМ-21 «Град» калібру 122 мм, БМ-27 «Ураган» калібру 220 мм і БМ-30 «Смерч» калібру 300 мм. Окреме місце посідав оперативно-тактичний ракетний комплекс «Точка-У». Важливо розрізняти категорії: реактивні системи залпового вогню та тактичні ракети належать до ширшої сфери ракетних військ і артилерії, але не є ствольною артилерією.
У 2014 році українська армія зіткнулася з війною, до якої її артилерійська система була підготовлена недостатньо. Скорочення, недофінансування, зношеність техніки та проблеми з боєприпасами виявилися не теоретичними недоліками, а чинниками, що безпосередньо впливали на спроможність війська. Після початку російської агресії довелося відновлювати техніку зі зберігання, ремонтувати гармати, формувати й посилювати артилерійські підрозділи.
Що означає калібр?
Калібр - це діаметр каналу ствола або, у випадку реактивної артилерії, відповідний діаметр ракети. Він не визначає сам по собі дальність, точність чи ефективність системи. На ці характеристики впливають конструкція ствола, його довжина, тип боєприпасу, заряд, система керування та інші чинники.
3. Перед повномасштабним вторгненням: парк, відновлення та нові підходи
На початок повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Україна мала значний, але неоднорідний артилерійський парк. У дослідженні британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), опублікованому в листопаді 2022 року, наводиться оцінка у 1 176 ствольних артилерійських систем: 742 одиниці калібру 152 мм, 421 - 122 мм і 13 - 203 мм. Окремо дослідники вказували на 1 680 реактивних систем залпового вогню різних калібрів.
Ці числа описують облік систем на певний момент, а не кількість гармат, які одночасно перебували в справному стані, мали екіпажі та були готові до бойового застосування. Значна частина парку походила з радянських часів, а технічний стан і доступність боєприпасів відрізнялися.
Досвід бойових дій на Донбасі після 2014 року поступово змінював українську артилерію. Відновлювалися важкі системи, зокрема 2С7 «Піон», розвивалися артилерійські бригади, з’являлися нові засоби контрбатарейної боротьби, розвідки та цифрового управління. Українські військові отримували досвід роботи під постійною загрозою виявлення, контрбатарейного вогню й безпілотників.
Однією з важливих змін стала цифровізація. Волонтерська організація «Армія SOS» розробила програмний комплекс «Кропива», який допомагав працювати з цифровими картами, обмінюватися даними та координувати артилерійські підрозділи. У звіті RUSI його вплив описано як суттєве скорочення часу на окремі процеси артилерійської роботи. Ці оцінки слід сприймати як наведені дослідниками показники конкретного контексту, а не як гарантований результат у кожній ситуації.
4. Повномасштабна війна: західні системи
Після 24 лютого 2022 року Україна почала отримувати артилерійські системи від десятків партнерів. Це була не просто заміна старої техніки новою. До війська надходили системи різних країн, поколінь, конструкцій і калібрів, кожна зі своїми вимогами до навчання, обслуговування, запасних частин та боєприпасів.
Серед найвідоміших західних систем - американська причіпна гаубиця M777; самохідні установки M109 різних модифікацій; французька колісна CAESAR; німецька гусенична PzH 2000; польська AHS Krab; словацька Zuzana 2; чеська DANA та DITA; шведська Archer; британська AS90; а також причіпні FH70, L119 і TRF1. Перелік не є повним і не означає, що кожна модель надходила в однаковій кількості або в той самий період.
Партнери передавали не лише гармати. Потрібні були боєприпаси, тягачі, ремонтні комплекти, навчання розрахунків і технічного персоналу. Без цього навіть сучасна установка не могла б довго залишатися ефективною в інтенсивній війні.
Системи, які особливо запам’яталися у війні
M777 - легка причіпна гаубиця
Американська M777 вирізняється відносно невеликою масою для 155-мм системи завдяки широкому використанню титанових сплавів. Її можна транспортувати різними засобами, але як причіпна гармата вона потребує тягача й часу на розгортання та згортання. Для України M777 стала одним із символів переходу до 155-мм боєприпасів і західної артилерійської логістики.
PzH 2000 - гусенична самохідна артилерія
Німецька Panzerhaubitze 2000 - важка самохідна гаубиця з високим рівнем автоматизації. Вона поєднує мобільність гусеничного шасі, захищеність і складну систему керування. Водночас така технологічність означає високу вимогливість до технічного обслуговування, запасних частин і підготовки фахівців.
CAESAR - колісна мобільність
Французька CAESAR - 155-мм самохідна гаубиця на колісному шасі. Її концепція робить акцент на мобільності та можливості швидко переміщувати систему між позиціями. Різні модифікації мають відмінності в шасі, захисті та обладнанні, тому не всі передані Україні установки є абсолютно однаковими.
AHS Krab - польська гусенична САУ
Krab поєднує башту з британської розробки AS90, польські рішення та шасі на основі південнокорейської технологічної платформи. Це приклад міжнародної промислової кооперації. Для України вона стала однією з важливих західних гусеничних платформ.
M109 - сімейство самохідних гаубиць
Американська M109 - не одна конкретна конфігурація, а велике сімейство самохідних гаубиць, яке багато десятиліть модернізували різні країни. Україна отримувала машини різних версій і походження. Це давало додаткові можливості, але водночас створювало потребу враховувати різницю в комплектації, технічному стані й доступних запчастинах.
Zuzana 2, DANA, Archer, AS90, FH70 та інші
Ці системи важливі не менше за найвідоміші назви. Словацька Zuzana 2 - колісна 155-мм САУ; чеська DANA - самохідна система радянського калібру 152 мм, а DITA - сучасніша 155-мм розробка; шведська Archer має високий рівень автоматизації; британська AS90 - гусенична самохідна гаубиця; FH70 - причіпна 155-мм гармата. Разом вони демонструють широту міжнародної підтримки та різноманітність артилерійського парку України.
Чому 155 мм став стандартом НАТО?
155 мм - стандартизований калібр, який дозволяє країнам НАТО використовувати сумісні категорії боєприпасів і розвивати спільні виробничі та логістичні ланцюги. Перехід України від радянських 152 мм до 155 мм був не миттєвим і не означав зникнення старого калібру. Обидві системи співіснували, а перехід вимагав нових гармат, боєприпасів, навчання, виробничих і ремонтних спроможностей.
5. «Піон»: важка артилерія калібру 203 мм
2С7 «Піон» - одна з найпотужніших ствольних артилерійських систем, що залишалися на озброєнні України. Її створили в Радянському Союзі для ураження важливих цілей на значній відстані. Калібр 203 мм робить її принципово відмінною від масових 122- і 152-мм систем: боєприпас значно більший і важчий, а сама установка має великі габарити та масу.
Після розпаду СРСР Україна успадкувала певну кількість «Піонів», але частину машин згодом зняли з активного використання та зберігали. Після 2014 року почалося відновлення цих установок. Вони знову стали частиною артилерійських спроможностей, а 43-тя окрема артилерійська бригада стала найвідомішим українським підрозділом, пов’язаним із цим типом озброєння.
«Піон» не є універсальною заміною сучасним 155-мм гаубицям. Це спеціалізована важка система зі своїми перевагами й обмеженнями: потужний боєприпас, але висока маса, складніша логістика, обмежена кількість установок і специфічне технічне обслуговування. Його історія показує, як у війні можуть отримати нове значення навіть системи, які раніше здавалися застарілими.
6. Українська «Богдана»: від проєкту до серійного виробництва
«Богдана» - одна з найважливіших українських оборонних розробок повномасштабної війни. Це перша українська самохідна артилерійська система калібру 155 мм, створена під натовський стандарт. Її розробку пов’язують із Краматорським заводом важкого верстатобудування. Робота над проєктом активізувалася після 2014 року, а перший публічний показ дослідного зразка відбувся у 2018 році.
На початку повномасштабного вторгнення дослідний зразок евакуювали, не допустивши його захоплення. У 2022 році «Богдана» вже використовувалася в бойових умовах. Її участь у вогневій кампанії, що передувала звільненню острова Зміїний, стала одним із найвідоміших епізодів раннього застосування української системи. У 2023 році Міністерство оборони підтвердило прийняття установки на озброєння.
Одна з ключових особливостей «Богдани» - колісне шасі. У різні періоди систему встановлювали на різні автомобільні платформи, зокрема КрАЗ, МАЗ і Tatra. Такий підхід дає змогу адаптувати виробництво до доступності шасі й потреб війська. Розробка еволюціонувала: змінювалися кабіна, компонування, допоміжні механізми, системи керування та рівень автоматизації.
«Богдана» важлива не лише як окрема гармата. Її серійне виробництво означає накопичення в Україні компетенцій у проєктуванні, виготовленні стволів і вузлів, інтеграції систем керування, ремонті та промисловій кооперації. Виробництво підтримувалося, зокрема, за «данською моделлю», коли партнери фінансують закупівлі безпосередньо в українських виробників. У грудні 2025 року Міністерство оборони повідомило про домовленість щодо 200 систем «Богдана» на шасі Mercedes-Benz Zetros за підтримки Німеччини.
Водночас не варто перетворювати «Богдану» на міф про бездоганну зброю. Як і будь-яка артилерійська система, вона залежить від якості боєприпасів, стану ствола, технічного обслуговування, підготовки розрахунку та постачання запчастин. Її значення передусім у тому, що Україна змогла перейти від дослідного зразка до серійного виробництва власної 155-мм системи в умовах повномасштабної війни.
7. Українські реактивні системи: «Вільха», «Верба» та «Буревій»
Український розвиток артилерії не обмежується ствольними системами. Окремий напрям - реактивна артилерія, яка має іншу конструкцію, принцип застосування та логістику.
«Вільха»
«Вільха» - українська розробка, створена на основі глибокої модернізації радянської реактивної системи «Смерч». Головна відмінність полягає в керованих реактивних боєприпасах. Проєкт став прикладом спроби перетворити успадковану платформу на сучаснішу високоточну систему. У відкритих джерелах згадуються різні варіанти ракет і заявлені дальності, тому конкретні характеристики залежать від модифікації та типу боєприпасу.
«Верба»
«Верба» - українська модернізація 122-мм реактивної системи «Град». Її розвиток пов’язаний з оновленням систем керування, навігації та автоматизації, а також адаптацією до сучасних вимог. Це не нова артилерійська концепція з нуля, а спроба продовжити ресурс і підвищити зручність використання наявної платформи.
«Буревій»
«Буревій» - українська модернізована система калібру 220 мм, створена на основі «Урагану». Її публічно представили у 2020 році. Серед відмінностей - нове автомобільне шасі, цифрова система керування вогнем та можливість використовувати реактивні снаряди відповідного калібру. У 2022 році журналісти Радіо Свобода зафіксували застосування «Буревію» українськими військовими на Харківщині.
Реактивні системи не слід беззастережно порівнювати зі ствольною артилерією. Вони мають іншу роль, інший характер боєприпасів і відмінні вимоги до забезпечення. Так само HIMARS і M270, які Україна отримала від партнерів, належать до реактивної артилерії, а не до гаубиць. Їхнє значення у війні було пов’язане з можливістю застосовувати керовані ракети на значних відстанях і впливати на оперативну логістику противника.
8. «Кропива», дрони та артилерійська розвідка
Сучасна артилерія - це не лише ствол і боєприпас. Важливу роль відіграє ланцюг отримання інформації: розвідка виявляє об’єкти, дані перевіряються та передаються відповідним підрозділам, командування ухвалює рішення, а результати застосування оцінюються. Саме тому артилерійська розвідка є окремою важливою складовою ракетних військ і артилерії. Таку роль розвідки та координації підкреслює і офіційний опис ракетних військ і артилерії Сухопутних військ ЗСУ.
Після 2014 року українські підрозділи дедалі активніше використовували безпілотники для спостереження, розвідки та оцінювання результатів. Під час повномасштабної війни ця взаємодія стала значно масштабнішою. БпЛА можуть передавати зображення й інформацію про обстановку, а цифрові системи допомагають узгоджувати дані між підрозділами. Це скорочує затримки в інформаційному циклі та дозволяє швидше оцінювати зміни на полі бою.
«Кропива» стала одним із найвідоміших прикладів української цифровізації артилерії. Її розробили волонтери «Армії SOS» після початку російської агресії у 2014 році. Комплекс працює з цифровими картами та обміном даними, допомагаючи підрозділам краще координувати роботу. Його значення не в тому, що програма «замінює» артилеристів, а в тому, що вона полегшує обмін інформацією та зменшує частину організаційних затримок.
Як дрони змінили артилерійську розвідку?
Безпілотники дали військовим можливість оперативніше отримувати зображення обстановки, спостерігати за змінами та оцінювати результати дій. У поєднанні з цифровими картами, засобами зв’язку та іншими джерелами розвідки це зробило інформаційний цикл динамічнішим. Але дрон не гарантує точного результату: на роботу впливають погода, перешкоди, протидія противника, якість зв’язку та можливість безпечно використовувати сам безпілотник.
9. РЕБ: технологічна протидія дронам і зв’язку
Широке використання безпілотників зробило радіоелектронну боротьбу одним із ключових чинників сучасної війни. Засоби РЕБ можуть створювати перешкоди для каналів керування, навігації та передавання даних. Це ускладнює роботу дронів, зменшує стабільність зв’язку й може порушувати обмін інформацією між різними елементами розвідувально-вогневої системи.
Вплив РЕБ не зводиться до простого протистояння «дрон проти глушилки». Це постійна технологічна адаптація. Розробники змінюють засоби зв’язку та навігації, військові шукають способи зберегти стійкість управління, а противник удосконалює засоби виявлення й придушення. Перевага не є сталою: вона залежить від технологій, навчання, дисципліни зв’язку, технічного стану обладнання та швидкості адаптації.
РЕБ впливає на артилерію ширше, ніж лише через дрони. Артилерійські підрозділи залежать від зв’язку, цифрових даних, навігації та координації. Якщо один із цих елементів стає нестабільним, це створює додаткові труднощі для всієї системи. Саме тому сучасна артилерія розвивається разом із засобами зв’язку, захисту інформації, розвідки та протидії електронним загрозам.
10. Боєприпаси, стволи, ремонт і логістика
Навіть найсучасніша артилерійська установка не може бути ефективною без стабільного постачання боєприпасів. Перехід від 152 мм до 155 мм означав для України не тільки отримання нових гармат, а й перебудову системи забезпечення. Різні калібри не є взаємозамінними, а типи боєприпасів мають відповідати конкретним системам та вимогам безпеки.
Важливий і ресурс ствола. Під час пострілів високі температура й тиск поступово зношують внутрішню поверхню каналу ствола. Ресурс залежить від конструкції гармати, типу боєприпасу, режиму експлуатації та якості обслуговування. Тому артилерійська система потребує не лише боєприпасів, а й контролю технічного стану, ремонту та, за потреби, заміни ствола.
Різноманітність західних систем принесла Україні додаткові можливості, але зробила логістику складнішою. Для різних установок потрібні різні запасні частини, інструменти, навчальні програми й ремонтні процедури. Деякі системи можуть мати спільний калібр, але це не означає повної взаємозамінності всіх компонентів або однакових вимог до обслуговування.
Промисловість і ремонтні спроможності стали частиною артилерійської стійкості. Україна розширювала ремонт техніки, налагоджувала виробництво окремих компонентів і боєприпасів, розвивала кооперацію з партнерами. У 2025 році Міністерство оборони повідомляло про збільшення частки боєприпасів, виготовлених в Україні, та розвиток виробничих циклів. Такі зміни важливі не менше, ніж поява нової гармати: вони визначають, чи зможе система працювати тривалий час.
Чому логістика не менш важлива за гармату?
Артилерійський підрозділ залежить від постійного потоку боєприпасів, пального, запасних частин, ремонтних засобів і технічної підтримки. Якщо постачання переривається або система довго очікує на ремонт, її бойова цінність зменшується незалежно від початкових характеристик. У війні на виснаження промисловість і логістика стають частиною бойової спроможності.
11. Українська артилерія сьогодні: різноманітність як сила і виклик
Українська артилерія поєднує кілька поколінь техніки й різні технологічні школи. У війську співіснують радянські системи, українські модернізації, власні нові розробки та артилерія, передана партнерами. Такий парк дає широкий набір можливостей, але створює складні завдання для навчання, ремонту, забезпечення й управління.
Українські артилеристи здобули значний досвід застосування різних систем у великій війні високої інтенсивності. Це досвід не лише стрільби, а й виживання під контрбатарейною загрозою, роботи в умовах постійної розвідки з повітря, взаємодії з дронами, адаптації до РЕБ, швидкого ремонту та нестабільного постачання. Не варто перетворювати цей досвід на гучні рейтингові твердження про «найбільший у світі арсенал» чи «найкращу артилерію»: коректніше говорити про широкий спектр систем і надзвичайно цінний практичний досвід їхнього застосування в умовах сучасної великої війни.
Важливим напрямом залишається розвиток власної промисловості. «Богдана» стала помітним прикладом переходу від розробки до серійного виробництва. Паралельно зростає роль українських боєприпасів, ремонту, модернізації, цифрових систем, безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби. Майбутнє артилерії визначатиметься не однією «чарівною» системою, а здатністю поєднувати техніку, людей, дані, виробництво й логістику в єдину стійку структуру.
Висновок: артилерія - це люди, технології та відповідальність
Від козацьких гармат до сучасних самохідних гаубиць змінилося майже все: калібри, матеріали, системи керування, способи розвідки та швидкість обміну інформацією. Але незмінним залишилося головне - за кожною системою стоять люди. Артилеристи, механіки, інженери, виробничники, логісти, розвідники та фахівці зв’язку забезпечують роботу складної системи, від якої залежить життя військових і перебіг бойових дій.
Українська артилерія сьогодні - це поєднання історичної спадщини, досвіду війни, міжнародної підтримки та власних технологічних рішень. Її розвиток триває не лише на передовій, а й у конструкторських бюро, майстернях, ремонтних цехах і на виробництві.
Для тих, кому близька артилерійська тема та військова символіка, у Raccoon Merch є худі «Арта» - дизайн, присвячений людям і справі, що стоять за артилерією. Переглянути худі «Арта» на сайті Raccoon Merch.
Що подарувати військовому: 15 ідей подарунків, які справді оцінять
Що подарувати командиру або офіцеру - ідеї подарунків для військового
Правила радіозв'язку: безпека, радіодисципліна та правильний радіообмін
Toyota на війні: історія Hilux і Land Cruiser у військових конфліктах
Що таке військова бригада: структура, чисельність, відмінності від полку та історія розвитку
Історія українського Тризуба: походження, значення та шлях крізь століття